В наших писанках Великдень дзвоном трепетним луна
Великдень - це найбільше свято у світовій історії і головне у році для всіх православних християн. Кожен, хто шанує це свято, отримує надію на порятунок, адже воскрес Христос. Світле Воскресіння прийнято наповнювати добрими справами, збагачуватися духовно, допомагати ближньому, дарувати надію і підтримувати віру в серцях на щасливе і радісне майбутнє.
Цього року наш Великдень - особливий, карантинний. Ми не зможемо зустріти його в церкві, не зможемо звично зайти опівночі через головні церковні ворота під співи: "Христос Воскрес! Христос Воскрес!". У цьому році ми святкуватимемо вдома, споглядаючи трансляцію Богослужіння онлайн.
Ще 8 тисяч років тому наші пращури-трипільці відзначали Великий день у прямому розумінні цих слів. Це означало, що на землі запанувала весна вповні, що день став довшим за ніч, що воскресло життя. За віруваннями трипільців, життя на зиму завмирало, а навесні воскресало. Веснянки, гаївки, ритуальні калачі, бабки - хліб для сонця, щоб було добрим до людини. Тоді ж наші предки заклали глибинні символи в писанку як маленький праобраз всесвіту, символ життя, символ оновлення, нескінченний цикл життя на землі.
Отож і сьогодні, незважаючи на карантин, наші діти готувалися до свята, прикрашали писанки, вкладаючи у вироби свою душу та вміння.
